Олекса Кирій: «Тебе чекає Україна…»

Влітку 2017 року ГО «Українська Ініціатива» оголосила конкурс творчих робіт національно-патріотичного спрямування до Дня незалежності України на території Ічнянського району Чернігівської області, повідомлення про що публікувалися у місцевій пресі. Матеріали приймалися до 20 серпня 2017 року. Наразі підсумки підведено, і в процесі розгляду й обговорення творчих робіт було визначено переможців конкурсу. Перше місце зайняла Олена Фастовець з краєзнавчою розвідкою під назвою «Олекса Кирій: "Тебе чекає Україна…"», друге місце зайняла юна поетеса Діана Швидченко з циклом патріотичних віршів, а третє — поетеса Ольга Штепа, яка також написала низку віршів патріотичного спрямування спеціально для цього конкурсу. У День міста Ічні (16 вересня) переможці отримають грамоти та пам’ятні подарунки. Нижче наводиться текст краєзнавчої розвідки Олени Фастовець, що посіла перше місце…

Коли у серці є жарина,
Не затуши її, — гляди,
Тебе чекає Україна,
Мерщій на поміч їй іди.
Безвпину линь, як в небо птах,
Терпи, змагайсь, як на війні,
І знайдеш ти бажаний шлях
І будеш сином лиш борні.
1910 рік

Важка доля судилася Олексі Кирію (1889 – 1954), талановитому поету й літератору родом із села Крупичполе, що на Ічнянщині. Так сталося, що він залишив рідний край ще за часів існування Російської імперії, оселився на теренах Кубані. Але Олекса Кирій завжди думав про Україну та її майбуття, закликав українців до боротьби. Процитований вірш було написано у 1910, тобто до початку Визвольних Змагань 1917 – 1921 років, а в його рядках неначе лунає передчуття майбутніх важких випробувань, боротьби за незалежність України…

У вірші відчувається молодецький запал та потужний заряд патріотизму, в контексті присутній заклик до самовдосконалення, до боротьби зі своїми ницими пориваннями, до діалогу із самим собою, а у підсумку – до боротьби за Україну, яка стає квінтесенцією індивідуального буття. Помітним є потяг поета до саморозвитку, чого він бажає і своїм читачам.

З одного боку, це не дивно, адже цей вірш був написаний Олексою Кирієм тоді, коли йому виповнився 21 рік, тобто в молодості, коли енергія нуртує, а віра у можливість покращення навколишнього світу й досяжності світлого майбутнього змушує діяти. З іншого ж боку, помітною є доросла цілісність позиції та усвідомлення важливого аспекту – лише у наполегливій та безкомпромісній боротьбі можна досягнути звільнення України, лише заради цієї величної мети варто витримувати усілякі труднощі, йти на ризик, а у разі потреби й офірувати власне життя, особисте ж щастя й полягає саме у цій боротьбі, дозволяє відчути повноту буття, піднестися духовно над повсякденними дріб’язковими клопотами, долучившись до цієї священної боротьби кожна маленька людина може стати справді великою. Загалом, вірш просочений почуттями альтруїзму та ентузіазму, вірою у перемогу українського народу над віковічними поневолювачами – російськими загарбниками.

Я спочатку прочитала вірш та склала своє враження, а потім у Вікіпедії ознайомилася з біографією поета і зробила висновок, що моє перше враження щодо написання вірша у молодому віці було правильним.

У наш час, — порівняно з тією епохою, — сильно зросла кількість патріотичних віршів, пісень, романів. Зараз, коли Україна знову воює за свободу та незалежність, захищаючись від кривавих російських загарбників та їхніх мерзенних посіпак-терористів, з’явилася своєрідна мода на читання патріотичних творів, так само, як і на носіння вишиванок. Але й у наші дні, коли спостерігається значна перенасиченість інформацією, простий вірш Олекси Кирія звучить по-сучасному, зберігає свою актуальність, заклик, котрий міститься у ньому, залишається незмінним, — а це свідчення справжнього поетичного хисту.

Після прочитання вірша у мене виникли певні асоціації, у пам’яті почали виринати полум’яні рядки з віршів Євгена Маланюка, пригадалися потужні своєю метафізичною патріотичною спрямованістю твори велетня думки Дмитра Донцова, постали перед очима постаті славетних провідників української нації та борців, котрі віддали життя за волю України. Можу стверджувати, що у вірші є своєрідна трансцендентна емоційність.

Хоча, звісно, поетичні образи та звороти, що присутні у вірші, у кожної людини викликають власні асоціації, в залежності від соціального статусу, світосприйняття, рівня освіченості та ступеня національної свідомості.

«У серці є жарина» – це ж та рушійна сила, яка пече, не дає сидіти на місці, це той «двигун», який наповнює життя сенсом.

На жаль, у всесвітній мережі Інтернет дуже мало інформації про поета. Але аналізуючи відомі факти, можна зробити висновок, що, не зважаючи на всі перешкоди, які траплялися у житті Олекси Кирія, він, як зріла особистість, завжди намагався бути корисним своєму народові. В часи панування людиноненависницького російсько-радянського тоталітаризму Олекса Кирій зазнав різноманітних утисків та переслідувань. Зрештою, йому навіть заборонили писати рідною українською мовою – саме так виглядає потворна і незмінна сутність російського імперіалізму…

Поет є нашим земляком, народився 1889 року в селі Крупичполе, Борзнянського повіту Чернігівської губернії, нині – Ічнянського району, Чернігівської області.

Ічнянщина може пишатися таким земляком, адже, вийшовши із бідної багатодітної родини, він став відомою людиною, зміг отримати освіту, розвинути свій талант і показати приклад іншим.

А скільки ще таких незаслужено забутих письменників і поетів на теренах України! Прокидаймося, люди! Герої – навколо нас!

Олена Фастовець

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.