Пропонуємо увазі читачів статтю великого друга України, нашого дорогого побратима й соратника, шановного пана Юдді Кріснанді, колишнього Надзвичайного і Повноважного Посла Індонезії в Україні (2017 – 2021). Пан Юдді наразі перебуває з візитом в Україні, висловлює рішучу підтримку нашій державі й докладає великих зусиль для протидії злочинній російській пропаганді. Він написав цю статтю, у якій висловив свої міркування щодо загрози використання Росією ядерної зброї й подальшого перебігу подій. Його бачення є важливим для нас, оскільки дозволяє краще зрозуміти світосприйняття прогресивних прошарків індонезійського суспільства, зовнішню політику Індонезії, яка офіційно заявила про невизнання результатів так званих «референдумів» і анексії частини нашої території російськими загарбниками.
Розпочався восьмий місяць (широкомасштабної) війни Росії на території України, розв’язаної 24 лютого 2022. Гинуть тисячі мирних невинних мешканців і солдатів з обох боків. Згідно з даними УВКБ ООН, після початку російського вторгнення близько 6,8 млн. українських біженців опинилися в сусідніх країнах. Це найгірша гуманітарна катастрофа з часів Другої світової війни й діянь Адольфа Гітлера, які становлять одну з найбільш похмурих сторінок в історії цивілізації. І хоча українським військам вдалося вчинити оборону й відтіснити росіян від деяких міст, звільнити деякі з міст, що контролювалися ними, – йдеться, наприклад, про Чернігів, Харків, Ізюм, – все ж таки, Росія змогла «тимчасово» анексувати 18% території України, на півдні та на сході: йдеться про Луганську, Донецьку, Херсонську та Запорізьку області. Під прицілом російської зброї, українці в 4-х регіонах були змушені проголосувати «за» приєднання до Російської Федерації під час псевдореферендуму, який проводився з 24 по 27 вересня. Владімір Путін зазіхає на ці терени, заявляючи про їхнє приєднання до Росії. ООН проти, немає міжнародного визнання цих дій, які суперечать міжнародному законодавству і є його порушенням з боку Росії по відношенню до України, однак і досі світ видається безпорадним щодо того, щоб зупинити «брутальні» дії Росії, які порушують суверенітет України. Американські та європейські економічні санкції недостатньо стримують Росію. Путін відлучений від міжнародного співтовариства цивілізованих націй. Президент Росії втратив честь бути гуманним і цивілізованим лідером. Росія почала ізолюватися від світового співтовариства. Але це не змушує Росію задуматися про реальність, натомість країна й далі залишається зашореною. Ігноруючи думку світової спільноти, вона нав’язує свою волю навіть власному населенню наказом про «часткову мобілізацію», змушуючи своїх громадян воювати. Протести росіян спалахують в різних містах, сотні тисяч громадян Росії попрямували в інші країни, рятуючись від війни. Наразі, не менше 500 тисяч громадян Росії перебувають на території Грузії, держави, що має статус спостерігача в НАТО.
Реакція світу
Президент Сполучених Штатів Америки, Генеральний секретар ООН, Президент Європейської Ради гучно висловили засудження й застереження Росії. Країни НАТО приготувалися до «швидких дій» у відповідь на дії Росії. Американський авіаносець, військові кораблі Великобританії, Німеччини й Данії вже перебувають у відкритому морі, відслідковуючи ситуацію довкола газогону «Північний потік», який йде з Росії в Європу. Після «референдуму щодо анексії», проведеного в 4-х регіонах, Україна сповнена рішучості відновити свій суверенітет над цими теренами й остаточно припинила будь-які дипломатичні переговори (з Росією). Україна прискорює процес вступу до НАТО. Допомога США сучасною військовою технікою оцінюється в 100 мільярдів доларів, це не враховуючи допомоги, яка надається Великобританією та іншими країнами. Україна нагромаджує достатньо боєприпасів для того, щоб воювати, щоб захистити власний суверенітет. 5 головних факторів зумовили рішучу поставу України й надали їй хоробрості у відсічі Росії: українська історія й культура сформували патріотичний характер спротиву колоніалізму; країна має достатній ресурсний та людський потенціал для провадження боротьби; незалежність країни була визнана світом разом з незалежністю інших 14 республік колишнього Радянського Союзу після його розвалу; Україна отримала військову, економічну й гуманітарну підтримку країн ЄС і НАТО; Президентом країни є людина з виразними лідерськими рисами характеру. Ці 5 факторів роблять Україну впевненою у собі в протистоянні з Росією. Її здатність протриматися 8 місяців доводить, що Росія не спроможна легко завдати поразки Україні.
З іншого боку, Росія заплющувала очі на сильний спротив на території України. Після початку агресії, світ був шокований діями російської армії в місті Буча, де було вбито сотні мирних мешканців, знищенням ракетами різноманітних цивільних об’єктів, таких як школи, лікарні та жилі будинки, – такі об’єкти руйнуються внаслідок безладних обстрілів різних регіонів України, вони завдають серйозної шкоди і відчуваються усією українською нацією, призводять до жертв. Росія більше ніколи не зможе «захопити» Україну. Росія не переймається кількістю жертв серед мирних мешканців та масштабами руйнувань, Росію не хвилюють пошкодження ядерних реакторів у Чорнобилі та в Запорізькій області, адже не вагається, щоб використовувати ті території для ведення бойових дій. Росії байдуже до продовольчої кризи в світі, спричиненої її ж таки діями, які призвели до закриття (українських) чорноморських портів. Президент Росії не поступиться, хоча й бачить знищення власної військової потуги й армії на території України, йому наплювати на протести власних громадян, які виступають проти мобілізації. Росія починає втрачати впевненість у собі завдяки необ’єктивній інформації – тут пропаганда дається взнаки. Адже вона не висвітлює те, що Росія зазнала остракізму в світі і «втратила ініціативу» на полі бою в Україні. У зв’язку з цим, варто згадати, що подібні дії та поразка СРСР в Афганістані в 1990 призвели до розпаду Радянського Союзу.
За підсумками так званих референдумів, президент Росії хотів би сказати, що, починаючи з
30 вересня, Луганська, Донецька, Запорізька й Херсонська області входять до складу російської держави. Також, згідно з конституцією Росії, якщо її територіальна цілісність перебуває під загрозою, президент Путін має право застосувати ядерну зброю під приводом захисту Росії. Це «макіавеллівська» логіка, якою користується диктатор. Питання полягає в тому, чи поступиться Україна? Невже Росія так легко може погрожувати безпеці усього світу? Чи мовчатимуть інші країни, які володіють ядерною зброєю? Чи знають люди в оточенні Путіна про наслідки ядерної війни для Росії?
Уникнення Третьої світової війни
Ядерна зброя – це синонім зброї масового ураження, найбільш смертоносної зброї. Атомні
бомби потужністю в 15-20 кілотонн в тротиловому еквіваленті, які були скинуті США під час Другої світової війни, знищили Хіросіму й Нагасакі в 1945 році. Сьогодні існує набагато потужніша ядерна зброя, потужність її сягає 50 мегатонн в тротиловому еквіваленті. З цієї причини вона називається «ядерною зброєю стримування», – запобіжником для застосування руйнівної ядерної зброї. Сенс перестороги полягає в наступному: «Ніколи й за жодних умов не використовуйте ядерну зброю, якщо ви не хочете, щоб вас самих знищили». Росія – не єдина країна, яка володіє ядерною зброєю. Є ще 7 країн, які її мають: США, Великобританія, Китай, Індія, Пакистан, Ізраїль та Північна Корея. В Договорі про скорочення стратегічних наступальних видів зброї від 2019 наводяться оцінки кількості ядерних боєголовок, наявних у світі, – близько 20 000.
Країни, які спробують застосувати ядерну зброю, отримають у відповідь удари нею ж, їх
зупинятимуть таким чином. Годі й уявити яким був би світ, якби справді відбулася ядерна війна. Якщо тільки Росія застосує ядерну зброю у війні проти України, це означатиме, що вона сама випробовуватиме власну міцність, опиняючись під загрозою отримати ядерний удар у відповідь зі зброї НАТО, яка знаходиться біля її кордонів, – тобто, під загрозою бути зруйнованою. Застосування ядерної зброї (Росією) може інтерпретуватися як така собі «фрустрація» внаслідок війни, що затягується й ніяк не закінчується. Російські погрози щодо застосування ядерної зброї знаменують собою початок вичерпання ресурсів впродовж цієї війни. З іншого боку, загроза застосування ядерної зброї підштовхне інші країни до підготовки до її застосування, з метою припинення подальших ударів. Ядерна війна – це світова катастрофа. Кожна нація є відповідальною за недопущення її розв’язання. Жоден народ у світі не хоче бути знищеним, в тому числі й російський. Втеча сотень тисяч громадян Росії, які тікають зі своєї країни, протести проти «часткової мобілізації», які охопили всю Росію, є доказом того, що самі росіяни не хочуть йти на війну, не кажучи вже про знищення ядерною зброєю.
Сподіваюся, цього не станеться. Війна Росії проти України стала світовою проблемою. Вона має припинитися згідно з гуманітарними принципами й засадами міжнародного права. Лідери країн світу, включаючи й Індонезію, повинні відіграти свою роль у здійсненні кроків на шляху до досягнення миру. В історії людства має вистачити трагедії останньої світової війни, Другої, для того, щоб не допустити розв’язання Третьої.
Юдді Кріснанді,
Професор-політолог Національного університету,
Посол Республіки Індонезія в Україні (2017 – 2021)
Переклад з індонезійської: Юрій Косенко