Громадська організація «Українська Ініціатива» вітає туніську діаспору в Україні, увесь туніський народ зі світлим святом — Днем незалежності Республіки Туніс, з 63-ю річницею незалежності.
Ми раді, що впродовж минулого року нашій організації вдалося налагодити плідні стосунки з нашими туніськими друзями, зробити перші спільні культурно-просвітницькі заходи. Нехай ці перші кроки були невеликими, але ми впевнені, що процес буде продовжуватися та сприятиме зміцненню дружби українського й туніського народів.
Шановні туніські друзі! Здійснюючи нашу роботу, ми часто чуємо запитання: «Чому ви так наполегливо підтримуєте саме Туніс? Чому не звертаєте уваги на інші арабські країни?» Деякі люди нам кажуть: «Туніс — це маленька країна, яка не має стратегічного значення».
Користуючись нагодою, ми хочемо роз’яснити нашу позицію. Перш за все, ми сприймаємо Туніс як справжнього друга України, як країну, яка послідовно підтримує суверенітет та територіальну цілісність України, яка зі щирим співчуттям ставиться до нашої боротьби проти кривавої агресії Росії. Коли смердючі гнилі зуби російських загарбників та їхніх мерзенних посіпак почали жадібно вгризатися у соковитий корінь нашої державності, Туніс без вагань голосував в ООН на користь України. Ми це пам’ятаємо й цінуємо.
Туніс — це країна, яка має дуже важливий історичний досвід, це країна, народ якої знає справжню ціну та цінність свободи. Революція в Тунісі була не бунтом чи заколотом голодних людей, а свідомим протестом вільних та мислячих громадян, які люблять свою Батьківщину та бажають її розвитку. Після перемоги Революції Туніс пережив немало труднощів та випробувань, однак Туніс показав, що таке зрілість громадянського суспільства, що таке вміння поставити інтереси держави на перше місце, що означає досягнення розумного компромісу, коли йдеться про збереження держави та її незалежності. Ці уроки є важливими для України — вміння зробити правильний вибір у критичний період історії є своєрідним екзаменом, від успішного складання якого може залежати доля народу та навіть його існування. Після досягнення незалежності, був період, коли Туніс, незважаючи на нестачу коштів, витрачав до 20% свого бюджету на освіту. В результаті, зараз у Тунісі найбільш зріле й освічене суспільство в усьому арабському світі. Зроблена колись інвестиція приносить свої плоди — коли інші арабські країни занурені в хаос кривавих конфліктів чи перебувають у мороці диктатури, Туніс просувається шляхом прогресу, демократії й розвитку культури.
Туніс — це країна, якій вдалося поєднати мудрість Сходу й досягнення Заходу. У благословенній землі Тунісу успішно проросли зерна демократії, укорінилися й зміцніли паростки свободи, науки, культури. Але при цьому Туніс не втратив власної самобутності, не відмовився від своїх традицій, не відкинув плоди духовності. Туніс своїм прикладом доводить, що мирна співпраця різних культур — це не ілюзія, а дещо реальне й досяжне. Земля, яка народила таких великих людей, як Ібн Хальдун та Абуль-Касім аш-Шаббі, здатна показати гідний приклад для майбутніх поколінь.
У наш час, Туніс — це не маленька країна, яка не має великого значення. Туніс — це промінь надії у мороці кривавого хаосу та невігластва, гноблення й нетерпимості. Якщо ми поглянемо на мапу й звернемо увагу на обриси Тунісу, то побачимо, що та частина країни, яка омивається морем, схожа на надійне руків’я, яку міцно тримає у своїх руках доля, а південна частина — це лезо меча, якому судилося відтяти злочинну голову екстремізму, це скальпель, який має ліквідувати гнійники невігластва. Досвід Тунісу — це цілющий бальзам, здатний зцілити багато ран сучасного світу. Тому ми потискаємо простягнуту нам руку дружби і заявляємо про готовність і надалі працювати разом з нашими туніськими друзями заради розвитку обох держав.
Хай живе українсько-туніська дружба! Хай живе Україна! Хай живе Туніс!
